Володимир Ярославич
(1020 — 1052)
У 1042 році Володимир здійснив переможний похід на ямь (територію Південної Фінляндії), а в наступному 1043 році ходив спільно з Гаральдом Суворим на Візантію. Візантійський похід закінчився невдачею.
Канонізований Російською православною церквою в 15 столітті, як “святий благовірний князь Володимир Ярославич Новгородський”.
Ізяслав (Дмитро) Ярославич
(1024 — 1078)
Разом з братами Святославом і Всеволодом становив Тріумвірат Ярославичів — князі управляли південними землями Київської Русі в 1054-1073 роках не вступаючи у протистояння. У 1073 році між братами спалахнула ворожнеча, а в 1078 році Ізяслав загинув під час бою з військами своїх племінників.
Святослав (Миколай) Ярославич
(1027—1076)
1 листопада 1068 під Сновськом Святослав завдав поразки половцям після того, як разом з братами був розбитий ними на річці Альті.
У 1073 році, вступивши в змову зі Всеволодом, скинув Ізяслава, який втік до Європи. 27 грудня 1076 року Святослав помер на 50-му році життя, ставши першою відомою на Русі жертвою невдалої хірургічної операції: він помер від «різання желве» (розрізання пухлини).
Всеволод (Андрій) Ярославич
(1030 — 1093)
У 1046 одружився на родичці (імовірно – дочці) візантійського імператора Костянтина IX Мономаха, від шлюбу з якою народився Володимир Мономах – майбутній великий князь
Княжив у Києві в 1076-1077 і з 1078 до кінця життя, перший правитель Києва, який використав титул “князь всієї Русі”.
В’ячеслав Ярославич
(1036—1057)
Про В’ячеслава практично нічого не відомо. Народився, ймовірно, в Києві, де жив до повноліття. У 1054 році після смерті Ярослава отримав Смоленське князівство. Помер через три роки, в 1057.
Ігор Ярославич
(1036—1060)
Як і його брат В’ячеслав, Ігор помер в ранньому віці-в 1060 році. На момент смерті йому було близько 24 років. Залишив малолітніх синів: Давида і Всеволода, які стали князями-ізгоями і за рішенням старших Ярославичів не наслідували свого батька.
Заповіт Ярослава Мудрого синам
Ярослав Мудрий перед смертю розділив руську землю між своїми дітьми, і з цього часу на Русі стала розвиватися питома система. Ярослав дав своїм синам заповіт, як вони повинні ставитися один до одного, і цей заповіт послужив підставою для взаємних відносин князів в питомий період.
“Ось Я відходжу, від цього світу, діти мої! Любіть один одного, тому що ви брати рідні, від одного батька і від однієї матері. Якщо будете жити в любові між собою, то Бог буде з вами. Він підкорить Вам всіх ворогів, і будете жити в світі. Якщо ж станете ненавидіти один одного, сваритися, то і самі загинете і погубите землю батьків і дідів ваших, яку вони придбали працею своїм великим. Так живіть мирно, слухаючи один одного; свій стіл Київ доручаю замість себе старшому синові моєму і братові вашому Ізяславу: слухайтеся його, як мене слухалися, нехай він вам буде замість мене”.
Loading...
