У 1054 році отримав за заповітом батька Волинське князівство, а в 1057 році, по смерті В’ячеслава Ярославича в Смоленську був переведений трьома старшими Ярославичами туди, а Волинь отримав найстарший з онуків Ярослава Мудрого, ізгой Ростислав Володимирович, який, однак, через кілька років втік до Тмутаракань, і Волинь перейшла у володіння Ізяслава Київського.
Як і його брат В’ячеслав, Ігор помер в ранньому віці-в 1060 році, згідно “Повісті временних літ”. На момент смерті йому було близько 24 років. Він також як і В’ячеслав залишив малолітніх синів: Давида і Всеволода, які стали князями-ізгоями і за рішенням старших Ярославичів не наслідували свого батька.
Ігор Ярославич похований “у теремці” Чернігівського Преображенського собору, інакше – у вежі, яка і тепер називається Червоним теремом.
Існує свідчення Яна Длугоша, достовірність якого піддається сумніву, ніби ігор Ярославич допомагав польському королю Болеславу II сміливому, коли він прийшов на Русь разом з великим князем Ізяславо[1]wikipedia
Loading...
