Однак, синам Ярослава, як і їх батьку, не вдалося повністю уникнути кровопролитних міжусобних війн за право верховенства в державі – союз, створений в 1054 році трьома старшими Ярославичами (названий істориками “тріумвірат Ярославичів”), розпався до 1073 року.
Володимир Ярославич

(1020 — 1052)
У 1042 році Володимир здійснив переможний похід на ямь (територію Південної Фінляндії), а в наступному 1043 ходив спільно з Харальдом суворим на Візантію. Візантійський похід закінчився невдачею.
Канонізований Російською православною церквою в 15 столітті, як “святий благовірний князь Володимир Ярославич Новгородський”.
Анастасія Ярославна
У 1060 році Андраш зазнав поразки від свого брата Бели, незабаром після чого помер, і Анастасія з дітьми змушена була бігти до німецького короля Генріха IV. Через кілька років Анастасія змогла скористатися ситуацією і за допомогою німецького короля повернула трон сина
Ізяслав (Дмитро) Ярославич
(1024 — 1078)
Разом з братами Святославом і Всеволодом становив Тріумвірат Ярославичів — князі управляли південними землями Київської Русі в 1054-1073 роках не вступаючи у протистояння. У 1073 році між братами спалахнула ворожнеча, а в 1078 році Ізяслав загинув під час бою з військами своїх племінників.
Єлизавета Ярославна
Взимку 1043/1044 року вона вийшла заміж за Харальда, який довго і наполегливо домагався її руки у Ярослава Мудрого. У 1046 році Харальд став королем Норвегії, вони з Єлизаветою переїхали в його королівство. Народила чоловікові двох дочок-Марію і Інгігерд, згодом вийшла заміж за данського короля Олафа Свейнссона і стала королевою Данії.
Святослав (Миколай) Ярославич
(1027—1076)
1 листопада 1068 під Сновськом Святослав завдав поразки половцям після того, як разом з братами був розбитий ними на річці Альті.
У 1073 році, вступивши в змову зі Всеволодом, скинув Ізяслава, який втік до Європи. 27 грудня 1076 року Святослав помер на 50-му році життя, ставши першою відомою на Русі жертвою невдалої хірургічної операції: він помер від «різання желве» (розрізання пухлини).
Всеволод (Андрій) Ярославич
У 1046 одружився на родичці (імовірно – донці) візантійського імператора Костянтина IX Мономаха, від шлюбу з якою народився Володимир Мономах – майбутній великий князь
Княжив у Києві в 1076-1077 і з 1078 до кінця життя, перший правитель Києва, який використав титул “князь всієї Русі”.
Ганна Ярославна
Історик XVII століття Франсуа де Мезере писав, що до Генріха I Французького “дійшла слава про принади принцеси, а саме Ганни, дочки Георгія (ім’я Ярослава у хрещенні), короля Русі, нині Московії, і він був зачарований розповіддю про її досконалості”.Ганна народила Генріху четверо дітей, в тому числі майбутнього короля Франції Пилипа I. була відома у Франції як Ганна Російська або Ганна Київська.
В’ячеслав Ярославич
(1036—1057)
Ігор Ярославич
(1036—1060)
Як і його брат В’ячеслав, Ігор помер в ранньому віці-в 1060 році. На момент смерті йому було близько 24 років. Залишив малолітніх синів: Давида і Всеволода, які стали князями-ізгоями і за рішенням старших Ярославичів не наслідували свого батька.
Існує теорія, згідно з якою існувала перша дружина Ярослава (до 1019) — імовірно, норвежка на ім’я Ганна, яка була в 1018 році захоплена в Києві в полон польським королем Болеславом Хоробрим разом з сестрами Ярослава і назавжди вивезена до Польщі.
Імовірно, список дітей Ярослава Мудрого можна доповнити ім’ям Ілля (до 1018 -?) — син Ярослава Мудрого від Ганни. Ілля згадується тільки в Новгородському літописі молодшого ізводу в списку ” А се по святомъ крещении, о княжении киевьстѣмъ…»:
< em > И родися у Ярослава сынъ Илья, и посади в Новѣгородѣ, и умре. И потомъ разгнѣвася Ярославъ на Коснятина, и заточи и; а сына своего Володимира посади в Новѣгородѣ.