Мстислав Володимирович "хоробрий" князь Тмутараканський та Чернігівський брат Ярослава Мудрого
Мстислав Володимирович
Мстислав Владимирович(на прізвисько «хоробрий») – син князя Володимира Святославича, імовірно від Адел’ї. Був посаджений батьком на князювання в Тмутаракані між 990 і 1010 роками.
Вів активну зовнішню політику, здійснюючи військові походи в південному і південно-східному напрямках. У 1023 році виступив проти Ярослава Мудрого, що затвердився в Києві, зайнявши Чернігів і в 1024 битві при Листвені розбив війська київського князя. Через два роки брати уклали мир і фактично розділили землі Київської Русі по Дніпру.
Надалі Мстислав підтримував Ярослава, виступивши разом з ним проти Польщі в 1030-1031 роках, в результаті чого втрачені раніше Червенські міста були повернуті під владу Київа.
У 1036 році раптово помер на полюванні, в результаті чого Ярослав Мудрий став єдиновладним правителем аж до своєї смерті в 1054 році.[1]wikipedia
Ранні роки і князювання в Тмутаракані
Народився, імовірно, в 983 році, трохи пізніше Святослава і Ярослава.
Між 990 і 1010 роками Мстислав був посаджений батьком Володимиром княжити в Тьмутаракані, нещодавно завойованої області на таманському узбережжі Керченської протоки. Через ці місця з давніх часів проходили важливі торгові шляхи, що зв’язують країни Заходу з Кавказом, Приурал’єм і Середньою Азією.
Розташування Тмутаракані
Тут прижилися не тільки хазари і греки, а й булгари, і слов’яни, і представники майже всіх народів, що підпали під владу Хазарії. В околицях жили численні і войовничі адигські племена, яких слов’яни стали називати касогами.
Придушення повстання в Кримській Хазарії
З 1015 року в Київській Русі почалася друга міжусобиця – помер князь Володимир і його діти почали воювати один з одним за право на київський престол. Мстислав був занадто далеко, щоб включитися в боротьбу і займався місцевими проблемами.
У 1016 році, що зберегли частину автономії кримські хазари під проводом Георгія Цули (в різних джерелах іменованого «стратигом Херсона» і «архонтом Хазарії») підняли заколот проти влади Візантійської імперії.
Повернувшись до Константинополя, імператор (Василь II) послав до Хазарії експедицію. Її екзархом був Монг, син Андроніка, онука Ліди. Спільно з Сфенгом, братом Володимира, зятя імператора він підпорядкував країну, полонивши архонта її Георгія Цулу в першому ж зіткненні.< / em> – Візантійський хроніст Скілліца< / blockquote>
За припущеннями істориків, за ім’ям “Сфенг” може ховатися як сам князь Мстислав, так і посланий ним воєвода, який раніше виконував функції родича-співправителя, поки Мстислав був занадто юний для самостійного князівства.
Після розбиття заколоту імператор поступився своєму союзнику частину східного Криму. До складу Тьмутараканського князівства увійшло місто Боспор, перейменоване в Корчів (Керч).
Єдиноборство князів Мстислава і Редеді
Єдиноборство Мстислава з Редедей. Художник Н. К. Реріх. 1943 р.
У 1022 році Мстислав підтримав Візантію у війні з Грузією і виступив проти союзного їй племені алан (касогов). Касогів очолював князь Редедя – перекази і руські літописи повідомляють, що він володів великою фізичною силою, “не було в адихейському народі нікого, хто міг встояти проти сили Редеді”
Коли обидва війська зустрілися, богатир Редедя, впевнений у своїх силах, запропонував Мстиславу Володимировичу:
“Чого заради погубимо дружини? Але зійдемося, щоб поборотися самим. Якщо здолаєш ти візьмеш багатства мої, і дружину мою, і дітей моїх, і землю мою. Якщо ж я здолаю, то візьму твоє все.”
Князі почали боротися – Мстислав не міг впоратися з гігантом Редедей, він слабшав, знемагав і тоді вперше заблагав:
“О, Пречиста Богородиця, допоможи мені! Якщо ж здолаю його, поставлю церкву в ім’я Твоє”.
“…І, сказавши це, вдарив Редедю об землю. І, вихопивши ніж, зарізав Редедю”.— Лаврентіївський літопис
А.И. Іванов. Єдиноборство князя Мстислава Володимировича Удалого з косожським князем Редедей. 1812 р.
Після поєдинку Мстислав вбиває Редедю перед полками касожскими. Радзивіллівський літопис.
Після перемоги над Редедей Мстислав взяв у полон дружину його і дітей, а касогов обклав даниною. Синів Редеді Мстислав охрестив іменами Юрій і Роман. За Романа він віддав заміж свою дочку Тетяну Мстиславну, однак Роман загинув у славетній битві при Листвені в 1024 році, не залишивши потомства.
Цей поєдинок оспівали скальди князя Мстислава і літописець Нікон записав його деталі в далекій Тамані (пізніше цей епізод згадувався також в “Слові о полку Ігоревім”).
На честь цієї перемоги і на честь Богородиці, яку князь молив про допомогу перед битвою, Мстислав заклав кам’яний храм у своїй столиці, сліди якого були виявлені при розкопках:
“И пришед Тмуторокань, заложи церковь Святыа Богородица, и соверши ю, яже стоит и до сего дни Тмутороканю”.
Повернення Мстислава Володимировича в Тмутаракань; Воздвиження їм по обітниці церкви Богородиці в Тмутаракані.
Влада Мстислава над ясамі і касогами значно збільшила військові можливості тмутараканського правителя, і він вирішив втрутитися в боротьбу за батьківську великокнязівську спадщину.
Конфлікт з Ярославом Мудрим
В 1023 році, коли Ярослав приборкував заколот в Суздалі, князь Мстислав підійшов до Київа зі своїми союзниками хозарами та касогами, однак, місто йому не здалося. Осаджувати Київ Мстислав не став і зайняв Чернігів. Погасивши заколот в Суздалі, Ярослав повернувся в Новгород і найняв там варязьку дружину Якуна сліпого, з якою пішов на Чернігів. З міста йому назустріч вийшла дружина Мстислава з сильним чернігівським військом.
1024 – Битва при Листвені
Битва відбувалася вночі в сильну грозу недалеко від Чернігова біля містечка Листвен. Тут варязька дружина Ярослава, якою командував полководець Якун Сліпий, зустріла військо Мстислава, яке посилили союзні сіверяни, зайняли центр бойового порядку і прийняли на себе головний удар противника. Варяги билися суцільною лінією, в той час як Мстислав вперше в історії Київської Русі застосував бойовий порядок, розчленований по фронту. Дружина Мстислава вдарила з флангів і розгромила його. Ярослав із залишками воїнів втік до Новгорода.
Поле бою залишилося за Мстиславом. Він, за повідомленням літописця, ходив по ньому, кажучи:
“Хто ж цьому не порадіє? Ось лежить северянин (чернігівець), ось варяг, а моя дружина ціла!»
1026 – Укладання миру
Підсумки Лиственської битви були несподіваними. Мстислав не став просуватися далі на Київ, а переніс свою столицю в Чернігів і, направивши послів до Новгороду, в який втік Ярослав, запропонував розділити з ним землі по Дніпру і припинити війни:
“Сідай у своєму Київі, ти-старший брат, а мені нехай буде ця сторона.”
Ярослав правив Київом через намісників < strong > до 1026 року < / strong>, поки не зібрав велике військо, після чого повернувся до Київа і уклав з князем Мстиславом мир у Городця. Брати розділили землі по Дніпру. Лівобережжя зберігалося за Мстиславом, а Правобережжя за Ярославом.
Карта відображає вплив князів після укладення миру між Ярославом Мудрим і Мстиславом Хоробрим
Мстислав – співправитель Київської Русі
Після укладення миру брати більше не конфліктували. Мстислав правив у Чернігові, але не забував і свої Тмутараканські володіння.
Польські походи 1030-1031 років
На початку 1030-х років Польщу, як і Русь, потрясла міжусобиця. До того ж новий польський король Мешко II вплутався у війну з Німеччиною, не маючи надійного тилу всередині країни.
Ярослав використовував ситуацію, що склалася. Як колись Болеслав I відняв у Київа під час міжусобних війн на Русі “Червенські міста”, так тепер Ярослав в союзі з Мстиславом завдав удару по польських землях. Русь виступила союзником Німеччини.
В лето 6539. Ярослав и Мстислав идостана Ляхы, и заяста грады Червенския опять и повоеваста Лядцкую землю, и многы ляхи приведоста и разделивша я. Ярослав посади я по Рси, и суть и до сего дни.
Напрямок польських походів Ярослава Мудрого в 1030-1031 роках
Брати зібрали велике військо, захопили польські землі і повернули Червенські міста під владу Київа, захопивши в процесі безліч полонених. Згідно Татищеву поляків, що дісталися Мстиславу, розселили біля Чернігова.
В пам’ять про цю подію, Мстислав запросив майстрів з Візантії і заклав у Чернігові кам’яний Спасо-Преображенський собор.
Війна з державою Ширваншахів
В кінці 1020-х і на початку 1030-х рр. тривала активність Мстислава в північно-кавказьких і навіть закавказьких областях. У 1031 році російсько-аланський флот на чолі з Мстиславом з’явився на Каспійському морі. Був висаджений десант біля Баку, якому вдалося розбити військо ширваншаха. Піднявшись вгору по Курі, руси і алани вступили в землю Аррана.[2]http://rushist.wikia.com
Каспійський похід Мстислава Хороброго-мініатюра Радзивілівського літопису
У Аррані тільки-що помер Емір Фадл. Його престол успадкував син Муса, але інший син за підтримки ширваншаха сподівався відвоювати трон. Прибувше військо підтримало Мусу, обложило претендента в місті Байлакани і отримало його. Після цього загін через Вірменію пішов у Візантію. Можливо, ціною підтримки Муси Мстислав і його союзник аланський князь сподівалися отримати факторію в гирлі Кури.
У 1032 році вони знову з’явилися в Аррані. Але ситуація змінилася. Муса одружився з дочкою ширваншаха і став його союзником. Емір Дербента Мансур теж приєднався до цього союзу. Мансур був одружений з дочкою царя Сарира Бухт-Шише, і сарирцы, які традиційно підтримували тмутараканско-аланський союз, теж зайняли вороже становище. Прибуле військо було атаковано об’єднаними силами дербентців, лезгін і табарасанців. Прорватися через гори зумів тільки невеликий загін на чолі з аланською князем.
У 1033 році об’єднане російсько-аланське військо пробувало помститися дербентцям, але без особливого успіху.
Смерть Мстислава Тмутараканського і пам’ять про нього
Мстислав загинув на полюванні в 1036 році. З Любецького синодика відомо, що хрестильним ім’ям Мстислава було Костянтин. Син Мстислава Євстафій помер раніше батька, і володіння Мстислава перейшли до Ярослава, який, за словами літописця, став “самовластцем в Руській землі”.
Подвиги і заслуги Мстислава не залишилися не поміченими давньоруським співаком Бояном. Літописець писав про Мстислава:
“Був же Мстислав огрядний тілом, рум’ян, хоробрий був у бою, милостивий і дуже любив дружину, а майна для неї не шкодував, ні пиття, ні в їжі не обмежував її”.
Чернігівці пам’ятають свого першого літописного князя. Ось вже кілька років в останні дні вересня біля Спаського собору проходить міське свято культури “Мстислав-Фест”. В рамках свята проходить виставка-ярмарок майстрів народної творчості, виставки художніх робіт і літератури.
Бій у середньовічному вбранні на “Мстислав-фесті” у М. Чернігів, Україна(фото Р. Віленського)
Loading...
