Згідно офіційної історії, був убитий за наказом свого брата Святополка, також як і незадовго до цього був убитий князь Борис Ростовський. Згодом канонізований разом з братом Борисом Руською Православною Церквою як страстотерпці-святі Борис і Гліб.[1] wikipedia
Історії Бориса і Гліба присвячені одні з перших пам’яток давньоруської літератури: “Сказання” Якова Чорноризця і “Читання” Нестора Літописця. На честь братів було побудовано безліч храмів і монастирів.
Початок міжусобної війни
Дізнавшись про загибель Бориса і Гліба, Святослав Древлянський покинув свою столицю і спробував бігти в Карпати, але був наздоженут відправленим за ним військом Святополка і загинув у битві.
(фрагмент ікони)
(Худ. В. Шереметьєв. 1867)
Загибель Гліба Володимировича
Офіційна версія – вбивство Гліба за наказом Святополка
Після вбивства Бориса Святополк покликав до Київа Гліба, побоюючись, що, будучи з убитим Борисом не тільки єдинокровним, але і єдиноутробним братом, той може стати месником. Новий київський князь вирішив заманити брата:
“Приходь не зволікаючи. Батько кличе тебе, тяжко хворий він”. – Святополк Окаянний
З невеликою дружиною князь Гліб вирушив до Києва. Під час однієї із зупинок, недалеко від Смоленська на річці Смядині, він отримав від четвертого брата-Ярослава повідомлення:
“Не ходи, брате! Батько твій помер, а брат твій убитий Святополком”. – Ярослав Мудрий
Як свідчить житіє, коли юний князь зі сльозами молився про батька і брата, з’явилися воїни, відправлені Святополком і виявили явнй намір убити його. Супроводжували його отроки, за звістками літописів, їм заборонено було вживати на захист Гліба зброю. Горясер, що стояв на чолі посланих Святополком, наказав зарізати князя його ж кухареві.
Вбивство Гліба сталося 5 вересня 1015 року. Тіло Гліба вбивці поховали “на пусте месте, на брези межи двемя колодами” (тобто в простій труні, що складається з двох колод видовбаних).
У 1019 році, коли Ярослав зайняв Київ, за його наказом тіло Гліба було знайдено, привезено до Вишгорода і поховано разом з тілом Бориса біля церкви Святого Василя.
Клейма на Житійній іконі, якою проілюстровано
“Житіє в іконі Святі благовірні князі Борис і Гліб”
Альтернативна версія – зі скандинавських саг
У 1834 році професор Санкт-Петербурзького університету Йосип Сенковський, перевівши на російську мову “Сагу про Еймунда» (“Еймундове пасмо”), виявляє там, що варяг Еймунд разом з дружиною був найнятий Ярославом Мудрим. У сазі розповідається, як конунг Ярислейф (Ярослав) б’ється з конунгом Бурислейфом, причому в сазі Бурислейфа позбавляють життя варяги за розпорядженням Ярислейфа. Одні дослідники припускають під ім’ям «Бурислейфа» Бориса, інші — польського короля Болеслава, якого сага плутає з його союзником Святополком.
Потім деякі дослідники на підставі саги про Еймунда підтримали гіпотезу, що смерть Бориса “справа рук” варягів, надісланих Ярославом Мудрим у 1017 році, враховуючи те, що, за літописом, і Ярослав, і Брячислав, Мстислав відмовилися визнати Святополка законним князем у Києві. Лише два брата — Борис і Гліб — заявили про свою відданість новому київському князю і зобов’язалися “шанувати його як батька свого”, і для Святополка вельми дивним було б вбивати своїх союзників.
Могли вбити Гліба, як і Бориса, не за наказом Святополка, а за наказом Ярослава Мудрого – невідомо. До теперішнього часу ця гіпотеза має як своїх прихильників, так і супротивників.[2]wikipedia
Пам’ять і шанування
Гліб під ім’ям Давид Польський входить до списку святих Римсько-Католицької церкви.
воістину ви цесарі цесарям і князі князям, бо вашою допомогою і захистом князі наші всіх супротивників перемагають і вашою допомогою пишаються. Ви наша зброя, землі руської захист і опора, мечі двосічні, ними зухвалість поганих скидаємо і диявольські підступи на землі зневажаємо. – Сказання про Бориса і Гліба
Сказання про Бориса і Гліба
Сказання написане в середині XI століття в останні роки князювання Ярослава Мудрого. Пізніше Сказання доповнилося описом див святих (“Сказання про дива”), створеним в 1089-1115 роки послідовно трьома авторами. У такому вигляді текст міститься в найдавнішому з відомих списків у складі Успенської збірки кінця XII-початку XIII століть.
Всього “Сказання про Бориса і Гліба” збереглося більш ніж в 170 списках. Автором оповіді на підставі записів митрополита Макарія і М. П. Погодіна вважають Якова Чорноризця.[3]wikipedia
(Опис зображення)
1. Борис і Гліб удостоюються Ісусом Христом мученицьких вінців
2. Борис йде на печенігів
Читання про Бориса і Гліба
“Читання” написано в агіографічному жанрі, автор описує невідомі за літописами факти з юності Бориса (мрія про мученицьку смерть під впливом читання житій святих, ухилення від вступу в шлюб і одруження лише за наполяганням батька: “не похоти ради телесныя”, а “закона ради цесарьскаго и послушания отца”).[4]wikipedia
Loading...
