Договір князя Олега Віщого з Візантією - 911 рік

Основні положення

Для спрощення сприйняття наведемо основні пункти договору в викладенні С. М. Соловйова.^[1]С. М. Соловьёв, “История Российская”:

• 1) При кожному злочині необхідно розслідувати його, базуючись на ясних показаннях, але при підозрі на брехливі свідчення хай сторона, що підозрює, присягається в тому, що свідчення брешуть; хай кожен клянеться за своєю вірою та прийме кару, якщо присягався брехливо. За цим слід розрахунок злочинів та відповідних їм покарань.
• 2) Якщо русин вб’є християнина, а саме грека, чи християнин – русина, то злочинця можна вбити на місці; якщо ж злочинець втече та залишить свій дім і майно, то воно передається родичам загиблого, за винятком тієї частини, яка за законом належить дружині вбивці; якщо ж злочинець втече, не залишивши майна, то вважається під судом доти, доки не буде впійманий і страчений смертю.
• 3) За удар мечем або чим би то не було винуватий платить п’ять літрів срібла за руським законом; якщо буде неспроможний сплатити зазначеної суми, то хай дасть, скільки може, хай знімає з себе те саме вбрання, яке на ньому, і присягається за обрядами своєї віри, що не має нікого, хто б міг заплатити за нього, і тоді позов припиняється.
• 4) Якщо русин вкраде що-небудь у християнина чи християнин у русина, і злодій буде впійманий під час крадіжки, то у разі спротиву господар вкраденого може вбити його безкарно і забрати своє назад. Якщо ж злодій здається без спротиву, то його повинно зв’язати та відібрати в нього потрійну суму за викрадене.
• 5) Якщо хто з християн чи русів почне робити обшук насильно та забере що-небудь, то повинен заплатити утричі проти взятого.
• 6) Якщо грецький корабель буде викинутий вітром на чужу землю та станеться при цьому хто-небудь з русів, то вони повинні охороняти корабель з вантажем, відправити його назад у християнську землю, супроводжувати його через кожне небезпечне місце, доки досягне місця безпечного; якщо ж навпроти вітри чи мілини затримають корабель на одному місці, то руси повинні допомогти веслувальникам та провести їх із товарами здоровими, якщо трапиться поруч грецька земля; якщо ж лихо трапиться біля землі Руської, то корабель проводять в останню, вантаж продається, і вторговане руси принесуть у Царгород, коли прийде туди для торгівлі або посольством; якщо ж хто на кораблі тому буде побитий чи вбитий русами або загубиться що-небудь, то злочинці піддаються зазначеному вище покаранню.
• 7) Якщо в якій-небудь країні будуть тримати руського чи грецького раба і трапиться в тій країні хто-небудь з русів чи з греків, то останній зобов’язаний викупити раба та повернути його на батьківщину, за що отримає викупну ціну або загальну ціну раба; військовополонені також повертаються на батьківщину, той хто полонив, отримує загальну ціну раба.
• 8) Ті з русів, які захочуть служити імператору грецькому, вільні це зробити.
• 9) Якщо станеться, що руські раби прийдуть на продаж з якої-небудь країни до християн, а християнські раби до Русі, то вони продаються по 20 золотих і відправляються на батьківщину.
• 10) Якщо раб буде вкрадений з Русі чи піде сам, або буде насильно проданий, і якщо господар раба почне скаржитися, і справедливість скарги буде підтверджена самим рабом, то останній повертається в Русь; також гості руські, втративши раба, можуть шукати його та взяти назад; якщо ж хто не дозволить у себе робити обшук, то тим самим вже програє свою справу.
• 11) Якщо хто з русів, які служать християнському царю, помер, не розпорядившись майном, і поряд з ним не буде нікого з рідних, то майно відправляється до найближчих його в Русь. Якщо ж розпорядиться, то майно йде до призначеного в заповіті спадкоємця, який отримає його від своїх земляків, які їдуть в Грецію.
• 12) Якщо злочинець втекти з Русі, то за скаргами русів повертається насильно в батьківщину. Так само повинні діяти й руси стосовно греків.

Текст договору

Текст договору наводиться “Повістю временних літ” у такому вигляді:

«Список з договору, укладеного при тих же царях Льві та Олександрі. Ми від роду руського — Карли, Інегельд, Фарлаф, Веремуд, Рулав, Гуди, Руалд, Карн, Фрелав, Руар, Актеву, Труан, Лідул, Фост, Стемід — посланці від Олега, великого князя руського, та від усіх, хто під рукою його, — світлих і великих князів, і його великих бояр, до вас, Льва, Олександра та Костянтина, великим у Бозі самодержцям, царів грецьких, для зміцнення та для підтвердження багаторічної дружби, що існувала між християнами та русинами, за бажанням наших великих князів і за наказом від усіх, що перебувають під рукою його руських. Наша світлість, передусім бажаючи в Бозі зміцнити та підтвердити дружбу, яка існувала постійно між християнами та русинами, вирішили за справедливістю, не тільки словами, але й на письмі, і присягою міцною, присягаючись своєю зброєю, зміцнити таку дружбу та підтвердити її за віру та за законом нашим.

Ось суть глав договору, стосовно яких ми зобов’язалися за Божою вірою та дружбою. Першими словами нашого договору помиримося з вами, греки, та станемо любити один одного з усієї душі та за всією доброю волею, і не дамо відбутися, оскільки це в нашій владі, ніякому обману або злочину від сущих під рукою наших світлих князів; але підемо, наскільки в силах наших, зберегти з вами, греки, у майбутні роки та назавжди неперевершену та незмінну дружбу, виявленням і передачею листу з закріпленням, присягою засвідчену. Так само і ви, греки, дотримуйтесь такої ж непохитної та незмінної дружби до наших світлих руських князів та до всіх, хто знаходиться під рукою нашого світлого князя завжди та у всі роки.

Щодо глав, що стосуються можливих злочинів, домовимося так: ті злочини, які будуть явно підтверджені, хай вважаються безперечно скоєними; а тим, яким не стануть вірити, хай присягає та сторона, яка домагається, щоб злочину цьому не вірили; і коли присягнеться сторона та, хай буде таке покарання, яким виявиться злочин.

Про це: якщо хтось вб’є, – руський християнина або християнин руського, – хай помре на місці вбивства. Якщо ж вбивця втече, а виявиться заможним, то ту частину його майна, яку передбачається за законом, хай візьме родич вбитого, проте й дружина вбивці хай зберігає те, що передбачається їй за законом. Якщо ж виявиться незаможним втікач-вбивця, то хай залишиться під судом, доки не виявиться, а тоді хай помре.

Якщо хтось вдарить мечем або буде бити яким-небудь іншим знаряддям, то за той удар або биття хай дасть 5 літрів срібла за руським законом; якщо ж вчинивший цей проступок незаможний, то хай дасть стільки, скільки може, так, що хай зніме з себе і ті самі одежі, в яких ходить, а про залишкову несплачену суму хай присягає за своєю вірою, що ніхто не може допомогти йому, і хай з нього не стягується цей залишок.

Про це: якщо вкраде що руський у християнина або, навпаки, християнин у руського, і вір буде зловлений постраждалим в той самий час, коли скоєння крадіжки, або якщо вір готується вкрасти та буде вбитий, то не стягується його смерть ні від християн, ні від руських; але хай постраждалий візьме своє, що втратив. Якщо ж добровільно здасться вір, то хай буде взятий тим, у кого він вкрав, і хай буде зв’язаний, і віддасть те, що вкрав, у потрійному розмірі.

Про це: якщо хтось із християн або із руських за допомогою побоїв наважиться (на грабіж) і відверто силою візьме що-небудь, належне іншому, то хай поверне у потрійному розмірі.

Якщо викинутий буде човен сильним вітром на чужу землю і буде там хтось з нас, руських, і допоможе зберегти човен з вантажем його і відправити знову в Грецьку землю, то проводимо її через кожне небезпечне місце, доки не прийде в місце безпечне; якщо ж човен цією бурею або на мілину засівши затриманий і не може повернутися у свої місця, то допоможемо веслярам того човна ми, руські, і проводимо їх з товарами їх у цілості та неушкодженості.

Якщо ж станеться біля Грецької землі така ж біда з руським човном, то проводимо того в Руську землю і хай продають товари того човна, так що якщо можна що продати з того човна, то хай винесемо (на грецький берег) ми, руські. І коли приходимо (ми, руські) в Грецьку землю для торгівлі або посольством до вашого царя, то (ми, греки) пропустимо з честю продані товари їхнього човна. Якщо ж станеться кому-небудь з нас, руських, що прибули з човном, бути убитим або що-небудь буде взято з човна, то хай будуть винуватці присуджені до вищезазначеного покарання.

Про цих: якщо полонений тієї чи іншої сторони примусово утримується руськими або греками, бувши проданим в їх країну, і якщо, дійсно, виявиться руський або грек, то хай викуплять і повертають викуплену особу в її країну і візьмуть ціну його купивши, або хай буде запропонована за нього ціна, що належить за челядина. Також, якщо і на війні взятий буде він тими греками, – все одно хай повернеться він у свою країну і віддана буде за нього звичайна ціна його, як уже сказано вище.

Якщо ж буде набір у військо і ці (руські) захочуть вшанувати вашого царя, і скільки б не прийшло їх у який час, і захочуть залишитися у вашого царя за своєю волею, то хай так буде.

Ще про руських, про полонених. Явившися з якоїсь країни (полонені християни) на Русь і продаються (руськими) назад у Грецію або полонені християни, приведені на Русь з якоїсь країни, – всі ці повинні продаватися по 20 золотників і повертатися в Грецьку землю.

Про це: якщо украдений буде челядин руський, або втече, або примусово буде проданий і скаржитися стануть руські, хай доведуть це про свого челядина і візьмуть його на Русь, але й купці, якщо втратять челядина та оскаржать, хай вимагають судом і, коли знайдуть, – візьмуть його. Якщо ж хтось не дозволить провести розслідування, – тим самим не буде визнаний правим.

І про руських, службовців у Грецькій землі у грецького царя. Якщо хтось помер, не розпорядившись своїм майном, а своїх (у Греції) у нього не буде, то нехай повертається майно його на Русь найближчим молодшим родичам. Якщо ж зробить заповіт, то візьме заповідане йому той, кому написав успадковувати його майно, і так наслідує його.

Про руських торговців.

Про різних людей, ходячих у Грецьку землю і залишаючись у боргу. Якщо злочинець не повернеться на Русь, то нехай скаржаться руські грецькому царству, і буде він схоплений і повернений насильно на Русь. Те ж саме хай зроблять і руські грекам, якщо станеться таке ж.

Як знак міці та незмінності, яка повинна бути між вами, християнами, та руськими, мирний договір цей створили ми Івановим написанням на двох паперах – Царя вашого і своєю рукою, – засвідчили його присягою перед чесним хрестом та святою єдиносущною Трійцею єдиного істинного Бога вашого і дали нашим послах. Ми ж присягалися царю вашому, поставленому від Бога, як божественне творіння, за віру та за звичай нашим, не порушувати нам і нікому з країни нашої жодної з встановлених глав мирного договору та дружби. І це написання дали царям вашим на затвердження, щоб договір цей став основою затвердження та посвідчення миру, що існує між нами.

Місяця вересня 2, індикта 15, у рік від створення світу 6420″.^[2]Повесть Верменных Лет

Розділ “Олег Віщий”

1. С. М. Соловьёв, “История Российская”
2. Повесть Верменных Лет