Текст договору, збережений у київських літописах, дає перелік осіб, які підписалися від руської сторони. Багато хто мав скандинавські імена: Карлі, Інгелот, Фарлов, Верьмуд, Рулав, Гуді, Руальд, Карн, Фрелав, Руар, Актеву, Труан, Лід, Ульфост. У тексті, Давньоруська держава була представлена як Гардаріка та визначалась великими містами: Київ, Чернігів, Переяслав, Полоцьк, Ростов і Любеч.
Текст договору наводиться Повістю Временних Літ у такому вигляді:
«Коли приходять руси, нехай беруть утримання для послів, скільки хочуть; а якщо прийдуть купці, нехай беруть місячне на 6 місяців: хліб, вино, м’ясо, рибу та плоди. І нехай облаштовують їм лазню — скільки захочуть. Коли ж руси відправляться додому, нехай беруть у царя на дорогу їжу, якорі, канати, паруси та що їм потрібно».
«Якщо руси прийдуть не для торгівлі, то нехай не беруть місячне; нехай заборонить князь русів указом своїм русам, що приходять сюди, русам вчиняти безчинства в селах і в краї нашій. Руси, що приходять сюди, нехай живуть біля церкви святого Мамонта, і надішлють до них від нашого царства, і перепишуть імена їх, тоді візьмуть належне їм місячне, — спершу ті, хто прийшли з Києва, потім з Чернігова, і з Переяславля, і з інших міст. І нехай входять до міста лише через одні ворота в супроводі царської людини, без зброї, по 50 осіб, і торгують, скільки їм потрібно, не сплачуючи жодних зборів».[1]Повесть Верменных Лет
Через декілька років князь Олег Вещий направив до Візантії послів для підтвердження раніше укладеного миру, в результаті був підписаний договір 911 року.
Loading...
