Під час допиту по справі “Салтичихи”, конюхи Ільїн і Мартинов доносили, що бариня їх “жила беззаконно із проживаючим у межування земель капітаном Миколою Андрійовичем Тютчевим”, що проводив межування під Москвою, на калузькій дорозі, неподалік маєтків Дар’ї Салтикової. Незадовго до великого посту 1762 коханці розійшлися, і Тютчев почав свататися до дівчини Панютіної, яка проживає за Пречистенськими воротами. Салтикова, якій було в той час 32 роки, задумала помститися колишньому коханцеві і його майбутній нареченій.
Наступної ночі Салтикова знову відіслала Іванова, і додатково з ним конюха Леонтієва, з вказівками неодмінно спалити будинок.
– Якщо ж ви цього не зробите, то вб’ю до смерті, а її на вас не проміняю. Салтичиха
Після повторної невдачі, Салтикова відкинула ідею підірвати колишнього коханця. Однак, дізнавшись, що Панютина, відправляється в Брянський повіт в супроводі нареченого, а дорога по якій вони вирушили проходить зовсім поруч з маєтком заздрісної поміщиці – “Салтичиха” послала Ільїна, Давида і Романа Іванових з іншими двірськими слугами влаштувати засідку на місці проїзду Тютчева з нареченою, “і як він проїде з села в поле, нагнати з мужиками, розбити і вбити до смерті”.
В результаті слідства
Про небезпеку Тютчева попередили – він подав у Судний наказ оголошення, “про виїзд за ним, ошатним справою, на чотирьох санях, з дубцем” (тобто про переслідування з боку людей Салтикової). На допиті “Салтичиха” все заперечувала – і спробу підриву будинку, і наказ своїм людям про вбивство Тютчева з нареченою. Незважаючи на відсутність доказів спільне життя Тютчева з Салтиковою, Юстиц-колегією були знайдені довідка, взята від порохового комісарства про покупку 5 фунтів пороху і чолобитна самого Тютчева, який оголосив про замах. Вердикт: “ймовірним чином знаходити і в цих злочинах винною”.
Література – Студенкин Г.И. «Салтычиха». Журнал «Русская Старина» 1874 том 10
Loading...
